Будучи богинею справедливості, Емія Адалані, яка живе на Небі, щодня витрачає час на те, щоб віддати людям за їхні вчинки: у одних забирає небесну манну, іншим додає. І щоразу запитує: чому люди роблять те, що роблять, – невже це все почуття? Їй, мешканці Неба, де все спокійно, вони давно забулися, адже Боги Астрея не мають тривог, поневірянь чи проблем. В Астреї процвітає достаток, велелюбність і пересиченість, і все добре. Начебто... Тільки чому тоді їй так сильно хочеться випробувати давно забуте, але таке привабливе земне кохання?