Фішер, Я вважаю це воно, так? Після чотирнадцяти років спільного життя, що почалося на нашому власному острові, п'яти бойових завдань і незліченних листів, які я написала тобі, пройшовши через все це, я нарешті підійшла до поштової скриньки і виявила там саме те, що завжди мріяла побачити: конверт, написаний твоїм рукописним почерком. На секунду я вирішила, що ти передумав, після всіх тих жахливих речей, які наговорив мені, що це було для тебе лише способом впоратися з тим, через що тобі довелося пройти. Я була досі тут на острові, Фішер. Я була все ще тут, затамувавши подих і чекаючи, що ти повернешся до мене, хоч і сказав, що ніколи не зробиш цього. Але ти завжди казав мені, що знайдеш свій шлях повернутись до мене. З усієї брехні, яку ти мені наговорив, ця була найгіршою. У листі знаходяться підписані папери про розлучення, як ти і просив. Сподіваюся, ти знайдеш, що шукаєш. Шкода, що це була не я. Люсі Щоб дійти до кінця, Люсі та Фішеру доведеться повернутися до самого початку. Згадати чому вони завжди поверталися один одному, по-новому зрозуміти радість і прикрість, яка зустрічалась у них на шляху, і усвідомити, чому саме цього разу для них може стати останнім. Перекладено для груп: