Туман мерехтів над потемнілою травою, над скрученими корявими деревами. Огортав пагорб і старі могили примарною пеленою. І тоді почувся жахливий стогін. Навіть через скло я чув його — низький, протяжний стогін, що плив над пагорбом. Тваринний — і в той же час людський. Такий тужливий. Такий сумний. Так близько… Відправившись із класом на цвинтар, що користується в місті поганою славою, Спенсер Казимир випадково перекинув старе надгробок. Виявилося, що в тій могилі так і не упокоївся безжальний маніяк-палій Освальд Менс. Незручність Спенсера обернеться справжнім кошмаром для всього міста…