Давні боги чимось схожі на політиків. У часи, коли все спокійно і стабільно, про них забувають, здавалося б, геть-чисто, і самі імена їх стираються з пам'яті... але варто тільки похитнутися усталеному світопорядку, як Великі Стародавні, забуті , але нікуди не зниклі, знову є, щоб вербувати нових прихильників…

Лавкрафтіанська міфологія невичерпна, і немає нічого дивного в тому, що продовжувачі традиції Лавкрафта досі звертаються до неї. У цій книзі представлені оповідання Олексія Лебедєва зі збірок "Повернення до Аркхема" і "Легенди Сутінків"…А. Лебедєв дбайливо ставиться до творчості Г. Ф. Лавкрафта, скрупульозно слідуючи стилю Майстра, але при цьому в багатьох оповіданнях привносить у канон лавкрафтіанської прози елементи, властиві НАУКОВОЇ фантастиці в традиційному її розумінні, і цей симбіоз, треба визнати, виглядає досить свіжо тлі сонма опусів, в яких немає нічого, крім добряче набридлих «жахів», які не лякають вже через заїждженість, а навіюють нудьгу ... Твори з циклу «Легенди Аркхема» об'єднані спільним місцем дії. Однак при цьому кожна розповідь має свій власний настрій та інтонацію. Так само кожен елемент, з якого складається єдина мозаїка, не схожий на інші.