Хто тільки не знав курда-мисливця Давота в селищах, розсипаних по південному схилу Алагеза, як дубовий кряж, міцного, як орел, гострозокого, схожого на старого лева, з потужною головою та богатирськими грудьми!

Півстоліття тому біг він сюди з відрогів турецької гори Артос, пробрався через козацьку прикордонну заставу біля підошви Арарату і оселився в одному з гірських сіл.

Встановився звичай: хто б не прийшов на полювання в ці місця, він повинен увійти дім Давота, поділити з ним хліб і спитати, куди піти і як полювати, щоб не повернутись додому з порожніми руками. А після полювання, згідно з тим самим звичаєм, він повинен стати гостем Давота, ночувати під його покрівлею і слухати його розповіді про давно минулі часи. послухати його розповіді.