Вперше надрукований у журналі «Вісник Європи», 1885, JSfe 5. За життя автора передруковувався у складі «Уральських оповідань». Рукопис зберігається у Свердловському обласному архіві. Наприкінці рукопису рукою Мамина-Сибиряка зроблено напис: «12 грудня 84 р. Єкатеринбург».Друкується з тексту: Д. М. Мамин-Сибиряк «Уральські оповідання», видання четверте, М., 1905, т. III.Автор припускав надрукувати нарис у «Російській думці», але редакція відхилила його, мотивуючи відмову тим, що він нібито не відповідав профілю журналу. Під час підготовки до третього видання «Уральських оповідань» автор вніс у текст зміни та скорочення. З нарису виключено уривок, який різко засуджує так звану буржуазну «цивілізацію». Після слів: «Над містом N висіла ціла хмара пилу, забарвлена рожевим вогнем заходу сонця» — було: «Назустріч траплялися п'яні чиновники, десь пілікали гармоніки, в кожній вулиці була неодмінно портерна — цей єдиний син європейської цивілізації, що пробився до нас на Ура. . Такі портерні, обов'язково забезпечені сумнівними дівчатами як жіноча прислуга, служили найбруднішими кублами, що розбещували переважно міську молодь. Порівняно з цими лігвищами старі шинки є мало не втішним явищем». Розповідь «Батьківська кров» викликала позитивну оцінку В. Г. Короленка, який відзначив «'Вражаючий запас творчої сили» Мамина-Сибиряка та його здатність створювати живі, правдиві образи, окреслені "вірно і сильно", точно висічені з уральського каменю. Тверезість і ясність розуму Мамина-Сибіряка Короленко протиставив «туманному, сльотливому нитку» буржуазних письменників та суб'єктивістським творам ліберально-народницьких письменників. «У Мамина- Сибіряка,— писав Короленко,— бувають розтягнутості, довготи, але ніколи не буває благодушних дурниць, і якщо він намалює картину, як «батьківська кров» спонукає сина віддати себе на служіння «світу» — то до цієї картини належиш, як до втішного факту, а не як до благодушного вигадування» (Лист В. Г. Короленко І. Г. Остроумову. «Вогник», 1958 № 7, стор 24).