Кажуть, що його батько був кометою, а мати — космічним вітром, що він жонглював планетами, наче вони були пір’їнками, і боровся з чорними дірами, щоб розвинути апетит. Кажуть, він ніколи не спав, що його очі горіли яскравіше нової, що його крик міг зрівняти гори. Що він убив тисячу людей і врятував сотню світів. Вони називали його Сантьяго. Бандит, вбивця, повстанець, злодій, він крокував по краю галактики, запалюючи легенду, таку ж багату й дику, як сам внутрішній кордон. Потім, на вершині своєї слави, він зник, залишивши за собою слід, такий же невловимий, як світло зірок, у порожніх царствах космосу. Тепер, через століття, ім’я Сантьяго знову шепоче на Галактичному краю...