Британський фізик Девід Дойч — не лише один із основоположників теорії квантових обчислень, а й філософ, який прагне осмислити «вічні питання» людства в контексті, заданому розвитком науки. Стрижневе питання цієї книги: чи є межа для людського прогресу? Відповідь виражений у назві: ми стоїмо біля початку нескінченного шляху, яким поведе нас, висуваючи здогади і піддаючи їх критиці, наш універсальний розум. Ми стали на цей шлях в епоху Просвітництва, але з нього легко збитися під впливом помилкових філософських ідей, до яких автор зараховує багато течій думки — від позитивізму до постмодернізму, не кажучи вже про релігію. Прикладом відступу від шляху розуму в науці постає копенгагенська інтерпретація квантової механіки. Розумну альтернативу їй Дойч бачить в інтерпретації Еверетта, з якої випливає картина світу як мультивсесвіту. Але сфера інтересів автора не обмежується наукою. Спираючись на ідеї Карла Поппера та поняття розумного пояснення, Дойч формулює теорію пізнання, з якої виводить існування об'єктивної істини в етиці та естетиці, а також політичні принципи, що сприяють необмеженому прогресу.