Чи впливає на наше візуальне сприйняття мова, якою ми говоримо про картини? Як неокласична латина зумовила сьогоднішні уявлення про живопис? Щоб знайти відповіді на ці питання, видатний британський мистецтвознавець Майкл Баксандалл аналізує твори Петрарки, Боккаччо, Віллані, Вітторіно і Фельтре, Гуаріно і Верона, Бьондо, Валли, Леона Баттісти Альберті та інших значних представників італійської високої культури XIV-XV століть. Описуючи взаємовплив лінгвістичних традицій та візуального досвіду, автор розглядає, як між 1350 та 1450 роками гуманісти виробляли найбільш важливі способи коментування живопису та особливо докладно зупиняються на відкритті ними ідеї композиції. Майкл Баксандалл (1933–2008) – історик мистецтва, професор-емерит Каліфорнійського університету у Берклі, викладав в Інституті Варбурга.