Я помер і влучив. Але не в рай, а в тіло молодого послушника… Відмалювати гріхи? Ні, вчитися вирізати погань і насаджувати добре і світле божественною магією. І старим добрим ковтком. Монастир більше схожий на військову академію, а мої нові брати зовсім не святі. Імперією та церквою править імператор. За владу та бізнес гризуться аристократи та міжнародні коаліції. А за стінами храмів ховається зло страшніше за безлюдні виродки. І загроза походить не тільки від тварин, які зовсім нахабніли, а й від тих, хто шукає сильну кров серед бастардів високородних батьків. Пафос, сарказм та нічого святого, незважаючи на назву.