Ця книга не є плідом авторської фантазії. Все написане в ній правда. «Чи страшно мені виходити на волю після вісімнадцяти років ув'язнення, чи звик я до в'язниці? Мені страшно. Страшно, тому що скоро доведеться вливатися в Світ Зла ... » «Так, я звик до ліжка, барака, убогості, горю, злиднях, спостереженню, рівності і нерівності одночасно. Відсутність жінки, неможливість кохання (просто почуття), самовираження, спілкування були найважчими і болісними…» «Чи псує в'язниця? І так і ні. Якщо мрієш мати, кайфувати, жити лише за рахунок інших – псує. Якщо хочеш знайти себе, знайти сенс життя, тоді — ні…» Павло Стовбчастий