Хоч би одного разу в кожному з нас звучить внутрішній голос роздовбаючи і ледащо. Адже не хочеться, наприклад, йти працювати; чого простіше: зателефонувати і сказати, що ти захворів. А самому провести цей день, скажімо, у Центральному парку, кидаючи хліб качкам і милуючись вересневим небом. Але що ти робитимеш потім, коли побачиш у цьому небі літаки? Коли зрозумієш, що твій внутрішній голос без жодних передчуттів, просто завдяки лінощі врятував тобі життя? Коли раптом виявиш у себе в кімнаті речі, які туди ніяк не могли потрапити, — речі твоїх товаришів по службі, які пішли того дня на роботу?..