Духовна сфера після смерті не піддається спостереженню, але людство наполягає на своєму бажанні зазирнути за цей поріг — поріг, через який ми всі повинні пройти. «Ти не помреш. Твоє тіло помре, але ти підеш в інший світ, будучи живим, пам’ятаючи себе і впізнаючи весь світ, який тебе оточує». — Св. Феофан Затворник, 19 ст. «ДУША ПІСЛЯ СМЕРТІ» — це комплексне представлення 2000-річного досвіду православного християнства щодо існування потойбічного світу, звертаючись до сучасного «посмертного» та «позатілесного» досвід, вчення традиційних східних релігій і новітніх окультних суспільств. Хоча таємниця того, що лежить за завісою смерті, не повністю видима для нас у цьому житті, тим не менш, писання та вчення стародавнього християнства, починаючи з першого століття виявилися позачасовими та простими, даючи чітке розуміння духовного світу за межами смерті. З міцної основи православного святоотцівського вчення о. Серафім Роуз пропонує інтерпретацію значення сучасного досвіду, який оприлюднив д-р. Кюблер-Росс, Муді, Осіс і Харальдссон та інші дослідники. «Той, хто має пам’ять про смерть своїм постійним супутником, болісно прагне дізнатися, що його чекає після відходу з цього життя». — Св. Симеон Новий Богослов, 11 століття. Основні вчення православного християнства про властивості душі після смерті викладені в чіткій стислому вигляді, як це вчили отці Церкви та вчителі перших століть. ДУША ПІСЛЯ СМЕРТІ пропонує нерозбавлений образ незайманого, містичного християнства, яке існувало з часів Христа.