– Та Каріна, ми їдемо… Відірвалися… Давай подробиці при зустрічі, та замов мені що не будь, вмираю з голоду, тільки замість кави краще морс. …. Усі до зустрічі. - Закінчивши розмову, я почала розглядати свого рятівника, і мені подобалося, що я бачила, хоча я не дуже люблю блондинів, от повязло мені, і тобі пригода, і принц теж на блюдечку. Правда я тоді навіть не уявляла, з ким мене звела доля того вечора .... ох який же буває доля не передбачуваної, і з безневинної витівки все може перевернутися з ніг вщент. Люди, які були близькими, стають головними ворогами, а випадкові знайомі стають долею.