"В ті роки Верхнього та Ильинского заводів в помині не було. Тільки наша Польова та Сысерть. Ну, в Північній теж железком брязкали. Так, зовсім небагато. Сысерть-то світліше за усіх жила. Вона, вишь, на дорозі припала в козачу сторону. Народ туди-сюди проходив та проїздив. Самі на пристань під Ревду із залізом їздили. Хіба мало в дорозі з ким зустрінешся, чого наслухаєшся. І сіл кругом багато.У нас в Польовій проти сысертского-то життя зовсім глухо було. Заліза в ту пору мало робили, більше мідь плавили. А її караваном до пристані-то возили. Не так привільно було народу в дорозі з тим, з іншим поговорити, запитати. Під караулом-то спробуй! І сіл в нашій стороні - один Косий Брід. Кругом ліс, та гори, та болота. Прямо сказати - в ямі наші люди похилого віку сиділи, нічого не бачили. Панові, ясна річ, того і потрібно".