З недописаної автобіографії: Мене назвали Надією. Вже не знаю, хто так пожартував. Ну, дурненька я, і що? Просвіти ж були, коли туман йшов. Одного разу зовсім пішов, коли мене вбивали. Може, побажав, щоб я все запам'ятала. Потрапила на пересилання для юних загиблих магів. І мені випрямили стовп! Щас подивлюся… хребетний. Це щоб я звикала прямо ходити, коли нове тіло отримаю. Коли вивчуся. Коли визначать магію. Та там кілька різних «коли». Натомість у мене тепер багато розуму, але нікому про це не скажу. І дописувати не буду - це секрет. Можу пісню заспівати, якщо хочете: Ваше благородіє, пані чужино, Жарко обіймала ти, та тільки не любила ...