Миф об утраченных воспоминаниях

после оплаты (24/7)
(для всех устройств)
(в т.ч. для Apple и Android)
«Когда человек переживает нечто ужасное, его разум способен полностью похоронить воспоминание об этом в недрах подсознания – настолько глубоко, что вернуться оно может лишь в виде своеобразной вспышки, “флешбэка”, спровоцированного зрительным образом, запахом или звуком».На этой идее американские психотерапевты и юристы построили целую индустрию лечения и судебной защиты людей, которые заявляют, что у них внезапно «восстановились» воспоминания о самых чудовищных вещах – начиная с пережитого в детстве насилия и заканчивая убийством.Профессор психологии Элизабет Лофтус, одна из самых влиятельных современных исследователей, внесшая огромный вклад в понимание реконструктивной природы человеческой памяти, не отрицает проблемы семейного насилия и сопереживает жертвам, но все же отвергает идею «подавленных» воспоминаний. По мнению Лофтус, не существует абсолютно никаких научных доказательств того, что воспоминания о травме систематически изгоняются в подсознание, а затем спустя годы восстанавливаются в неизменном виде. В то же время экспериментальные данные, полученные в ходе собственных исследований д-ра Лофтус, наглядно показывают, что любые фантастические картины в память человека можно попросту внедрить.«Я изучаю память, и я – скептик. Но рассказанное в этой книге гораздо более важно, чем мои тщательно контролируемые научные исследования или любые частные споры, которые я могу вести с теми, кто яростно цепляется за веру в вытеснение воспоминаний.Разворачивающаяся на наших глазах драма основана на самых глубинных механизмах человеческой психики – корнями она уходит туда, где реальность существует в виде символов, где образы под воздействием пережитого опыта и эмоций превращаются в воспоминания, где возможны любые толкования».(Элизабет Лофтус)
Характеристики
- ФИО Автора
- Элизабет Лофтус
- Язык
- Русский
Отзывы
Книга, яка змушує задуматися
«Міф про втрачені спогади» - це книга, яка викликає багато запитань і змушує читача замислитися про те, як ми пам'ятаємо і що насправді є правдою. Лофтус пропонує глибокий аналіз того, як спогади можуть бути спотворені, і які наслідки це може мати для жертв насильства. Хоча деякі моменти можуть бути важкими для сприйняття, особливо для тих, хто пережив травму, книга все ж таки є важливим внеском у розуміння пам'яті. Я б рекомендувала цю книгу всім, хто хоче краще зрозуміти, як працює наш розум, і які небезпеки можуть виникнути з неправильного розуміння спогадів.
Вражаюча книга про природу пам'яті
«Міф про втрачені спогади» - це надзвичайно важлива та актуальна книга, яка відкриває очі на складну природу людської пам'яті. Елізабет Лофтус, як експерт у цій галузі, майстерно пояснює, як наш розум може маніпулювати спогадами та як легко можна вплинути на їх формування. Я була вражена тим, як автор спростовує популярні міфи про пригнічені спогади, наводячи численні наукові дослідження та приклади. Ця книга не лише підвищує обізнаність про пам'ять, але й ставить важливі питання про справедливість у правосудді. Рекомендую всім, хто цікавиться психологією та правом!
Не для всіх
Хоча «Міф про втрачені спогади» має багато цікавих ідей, я вважаю, що книга може бути складною для розуміння для тих, хто не має базових знань у психології. Деякі терміни і концепції можуть бути заплутаними, і я відчувала, що автор іноді занадто занурюється в наукові деталі, що може відштовхнути загального читача. Проте, для тих, хто готовий заглибитися в цю тему, книга пропонує багато цінної інформації. Я б рекомендувала її лише тим, хто дійсно цікавиться психологією та пам'яттю.
Суперечлива, але важлива
«Міф про втрачені спогади» - це книга, яка викликає суперечки, але водночас є надзвичайно важливою для розуміння механізмів пам'яті. Лофтус ставить під сумнів поширені міфи про пригнічені спогади, і хоча її аргументи можуть бути спірними, вони заслуговують на увагу. Я вважаю, що ця книга може бути корисною для юристів, психологів і всіх, хто працює з жертвами травми. Однак, я б попередила, що деякі читачі можуть відчувати дискомфорт від теми, оскільки вона стосується важких і чутливих питань. Незважаючи на це, я вважаю, що ця книга є важливим внеском у дискусію про пам'ять і правосуддя.