Життя наше, людське, дуже схоже на зебру, в тому сенсі, що воно теж смугасте; чорні смуги чергуються з білими та заперечувати проти цього марно. Потрапив, мовляв, у чорну смугу, то нема чого соплі розпускати — сиди і чекай терпляче, коли вона закінчиться. Або навпаки, якщо смуга біла, як цукор-рафінад, то і життям насолоджуйся, і про сухарики на день чорний не забувай. самі смуги можуть відрізнятися один від одного не лише за кольором, а й за розміром. Будь вони хоч однакові за шириною, ще куди не йшло, але коли біла смуга трохи більша за англійську шпильку, а чорна по ширині може дати фору протоці Берінга, це вже свинство.