Головна героїня повісті – Надія – народилася у волзькому провінційному містечку у простій родині. Вихована в дитинстві на радянських моральних засадах, дівчина виходить у життя, яке «перебудували». Світовідчуття «накладається» на пласт неприйнятних для неї «цінностей», які зруйнували і продовжують руйнувати країну. Совість, каяття та мужність головної героїні допомагають їй згадати «забуте слово», яке не тільки рятує її від безвиході, а й вселяє віру в майбутнє – своє та країни. Повість увійшла до короткого аркуша «Золотого Витязя» – 2017, девіз якого: «За моральні ідеали, за піднесення душі людини».